Зберегти не можна розлучитися: що таке співзалежні стосунки і чим вони небезпечні ᐈ Journal

Співзалежність у стосунках може бути неймовірно руйнівною – почасти тому, що ви можете навіть не усвідомлювати, що вона присутня у вашому житті.

Що таке співзалежні стосунки

У психологічній спільноті не існує єдиного визначення “співзалежності”. З одного боку, цим терміном описують порушення особистих меж між партнерами, коли двоє людей у стосунках емоційно або фінансово залежать одна від одної, а основна потреба однієї – “прив’язати” іншу, стати її частиною. З іншого боку, у психології “співзалежністю” також називають дисфункціональні стосунки з партнером, який страждає на будь-яку патологічну залежність – алкоголізм, наркоманію, азартні ігри тощо.

У цій статті йтиметься про перше явище, тобто співзалежність у парі, що супроводжується надмірним поглинанням іншою людиною, болісними переживаннями – і відбивається на всіх сферах життя.

Одразу спойлер – якщо ви перебуваєте у співзалежності, це не означає, що розв’язати цю проблему може лише розставання. Кожна ситуація індивідуальна. Отримавши допомогу і зворотний зв’язок від фахівця, стосунки можливо зберегти і направити у функціональне здорове русло.

Драматичний трикутник

Понад 40 років тому американський психіатр Стівен Карпман представив “трикутник долі”, або “драматичний трикутник”, – психологічну та соціальну модель взаємодії між людьми, яка складається з трьох граней-ролей: “переслідувач” (англ. persecutor), “рятувальник” (англ. rescuer) і “жертва” (англ. victim). “Трикутник Карпмана” відображає структуру співзалежних стосунків.

“Переслідувач” встановлює свої правила, контролює, нав’язує свою точку зору, не дає помилитися і постійно шукає винних. Коли не може явно проявити свій гнів – шантажує і маніпулює. “Жертва” ігнорує свої власні потреби, розчиняється в “переслідувачеві”, з яким, як їй здається, пов’язана справжнім коханням, і думка про його втрату вводить “жертву” в паніку. “Рятувальник” відчуває свою цінність завдяки нав’язуванню допомоги і почуття переваги над “жертвою”. У співзалежних стосунках кожен з учасників у якийсь момент приміряє на себе одну з трьох ролей, але вибратися з порочного кола не може, бо боїться і заперечує деструктивність ситуації.

Як відрізнити співзалежні стосунки від здорових

Усі ми тією чи іншою мірою залежимо одне від одного. Взаємопідтримка, емоційний зв’язок, діалог, співналаштування настрою, спільні інтереси – все це важливі чинники здорових стосунків. Співзалежні стосунки – це токсичний зв’язок, без якого люди не можуть функціонувати. Вони втрачають свою автономність. Будь-які складнощі у взаєминах із партнером позначаються на інших сферах життя, зокрема на взаємодії з близькими, друзями та колегами. На глибоких стадіях співзалежності людина може віддалятися, уникати спілкування із зовнішнім світом, бо говорити про свої стосунки страшно, соромно і незручно, будь-яка порада або натяк на нездоровість стосунків сприймається з агресією і недовірою.

Якщо спілкування з дитиною було вибудувано через підпорядкування і нехтування її бажаннями, і вона прагнула догодити, щоб заслужити заохочення і “любов” батьків, ставши дорослою, вона буде більш схильною до вступу в співзалежність…

Для співзалежності характерна установка, що стосунки – це найголовніше в житті, екзистенційно важливе. У не співзалежної людини на другому місці може бути кар’єра, на третьому – хобі, на четвертому – подорожі. Співзалежний же не зможе з легкістю пройти ціннісний тест, розставивши пріоритети від 1 до 10: всі інші сфери життя тьмяніють на тлі значущості стосунків із партнером, без них життя порожнє і безглузде.

Причини співзалежних стосунків між чоловіком і жінкою

Схильність до співзалежної поведінки часто формується в дитинстві. Причини пов’язані з особливостями взаємовідносин у батьківській сім’ї та з тим, як близький дорослий реагував на потреби дитини: був чуйний до успіхів і особливостей, був емоційно доступний, давав свободу дій або, навпаки, гіпертурботливо ставився до дитини, коли вона вже могла щось робити сама і її життя напряму не залежало від батька. Примітно, що будь-яка з крайнощів може сприяти формуванню співзалежності в майбутньому.

Для дитини на біологічному рівні відсутність любові матері або іншого близького родича, який виконує її роль, означає смерть. Любов у сім’ї означає, що дитина буде в безпеці, її не залишать, вона виживе і її емоційні потреби будуть задоволені. Дослідження показують, що емоційне насильство та зневага в дитинстві наражають нас на ризик формування співзалежної поведінки в майбутньому.

Якщо спілкування з дитиною було вибудувано через підпорядкування і нехтування її бажаннями і вона прагнула догодити, щоб заслужити заохочення і “любов” батьків, ставши дорослою, вона буде більш схильною до вступу в співзалежність у шлюбі, у стосунках із романтичним партнером. Таку поведінку ще називають “інстинкт дому” – тобто відтворення ситуації дитинства у своїх поточних стосунках. Це відбувається на несвідомому рівні.

Наприклад, якщо дівчина виросла без батька або він був емоційно недоступною фігурою, ставши дорослою, вона може шукати чоловіка, який проявлятиме схожу емоційну скупість: не розкриватиме до кінця подробиць свого життя, перебуватиме начебто далеко, уникатиме відвертих розмов. При цьому дівчина може усвідомлювати схожість зі стосунками її батьків, але вона буде твердо впевнена, що зараз, у її особистому житті, вона зможе все змінити і виправити помилки. Наприклад, якщо її батьки розлучилися, то вона точно цього не допустить і її діти не залишаться без батька. Однак “інстинкт дому” часто веде не тільки до повторення патернів поведінки, а й призводить до того самого результату.

Співзалежні люди вірять, що якщо вони будуть правильно поводитися, знайдуть потрібні слова, зроблять щось інакше, то магічно зможуть заслужити любов партнера

Як зрозуміти, що ви перебуваєте у співзалежних стосунках

Співзалежність проявляє себе по-різному. Завжди потрібно оцінювати інтенсивність і збіг кількох ознак співзалежних стосунків, серед яких:

1. Потреба в контролі та відсутність свободи

Коли партнер віддаляється від вас, ви починаєте відчувати емоційну напругу та емоційну залежність від партнера. Проявляєте контролюючу поведінку, нав’язуєте свою волю. Ви очікуєте, що партнер поводитиметься певним і зрозумілим для вас чином.

2. Стрімке зближення

Ви познайомилися і не можете розлучитися, швидко з’їжджаєтеся, швидко одружуєтеся. Часто в цьому випадку ідеалізація партнера роздувається до максимуму. Наша свідомість перетворює очікування і фантазії про якості партнера на реальність.

3. Пошук порятунку

В іншій людині ви бачите порятунок від своєї самотності та внутрішньої порожнечі. Кар’єра, хобі, інтереси, життєві орієнтири та принципи – ніщо, окрім вашого партнера, не може заповнити порожнечу всередині, тільки з ним або з нею ви почуваєтеся “вдома”.

4. Відсутність вибору

Ви не можете визнавати і поважати право партнера на свій власний вибір. Те, що його або її бажання і рішення можуть відрізнятися від ваших, лякає і не обговорюється.

5. Порушення чутливості до себе та інших

Ви усвідомлюєте лише фрагментарні знання про себе і партнера, відтворюючи повтори своїх емоцій і поведінки з року в рік. Це нагадує проживання одного й того ж сценарію. Домінантними почуттями і поведінковими реакціями в цьому сценарії будуть вина, злість, страх, недовіра, гіперопіка, гіперконтроль.

6. Складнощі з прийняттям відповідальності

Відповідальність за ваше благополуччя, розвиток, задоволення потреб лежить на партнері. Ви керуєтеся фразою “Я б,…але…” і немов проживаєте чернетку свого життя.

7. Ідея про те, що партнер вам винен

У співзалежних стосунках складно передомовлятися. Установки щодо поведінки та обов’язків партнера (наприклад, що жінка має бути музою, а чоловік – добувачем) не змінюються з початку стосунків і не допускають обговорень.

8. Низька самооцінка

Немає внутрішньої переконаності, що ви гідні та цінні самі по собі. У вас виникають постійні сумніви, і ви своєю поведінкою намагаєтеся заробити любов, похвалу і довести, що ви маєте на неї право.

9. Проблеми з грошима

Фінансова залежність від партнера дає нам змогу почуватися маленькими і такими, що потребують турботи. Це прагнення можна знову-таки пов’язати з “інстинктом дому”, тому що діти не повинні і не можуть забезпечувати себе самі. Фанатичне накопичення може свідчити про зворотне – страх втратити незалежність і просити про допомогу. У здорових стосунках мається на увазі гнучкість, коли фінансові ролі можуть змінюватися без жонглювання ролями “рятувальника”, “жертви” і “переслідувача”.

10. Бажання мститися і конкуренція

Якщо партнер помилився і зробив щось неприємне, замість того щоб дати конструктивний зворотний зв’язок і обговорити питання, ви затаюєте образу. У відповідний момент ви повторюєте поведінку партнера, щоб зробити йому або їй боляче і з похмурим задоволенням сказати “чому тобі можна так поводитися, а мені не можна”.

11. Магічне мислення

Співзалежні люди вірять, що якщо вони будуть правильно поводитися, знайдуть потрібні слова, зроблять щось інакше, то магічно зможуть заслужити любов партнера. Як у дитинстві: якщо я отримаю п’ятірку або приберуся в домі – батьки похвалять і любитимуть більше.

Крім того, у людей у співзалежності часто спостерігаються поведінкові залежності, як-от трудоголізм, компульсивне переїдання, накопичення або нав’язлива потреба в ідеальній чистоті та організації простору. Життя співзалежного схоже на хаос, ці звички допомагають заземлитися і заспокоїтися у вічній тривозі, створити відчуття контролю над своїм життям.

Наслідки співзалежних стосунків

У співзалежних стосунках людина начебто втрачає себе, стираються особистісні кордони, зникають захоплення і пропадає увага до своїх потреб. При цьому всі ресурси йдуть на підтримку токсичних стосунків, а не на спроби відновити психологічний стан.

Дуже часто співзалежність характеризує циклічність. Людина переживає емоційні гойдалки – щастя і тимчасова ідилія змінюються агресією, маніпуляціями, зневагою. До того ж такі зміни відбуваються раптово, тому один із партнерів постійно перебуває в напрузі, очікуючи в будь-який момент зміни погоди. Це розхитує психіку та самооцінку.

Розрив стосунків – не завжди єдиний вихід. За бажання партнери можуть змінити свої стосунки, якщо вони приймуть це рішення разом і докладуть до цього зусиль

Супутник співзалежних стосунків – це насильство. Воно може бути фізичним – удари, ляпаси, штовхання, поштовхи, навіть обійми проти волі; сексуальним – некомфортні дотики або статевий контакт проти волі та згоди; емоційним – образи та словесні уколи, різноманітні маніпуляції почуттями. У сім’ях із проблемою співзалежності щодо дітей також може спостерігатися пасивне насильство, коли батьки емоційно недоступні: немає лайки, але немає і теплих слів або тілесного контакту. Також дитині можуть несвоєчасно передаватися обов’язки дорослого – наприклад, від старшого очікується постійна турбота про молодших.

Насильство страшне і саме по собі, і своїми наслідками. У дітей часто формується травма прив’язаності, яка перешкоджатиме вибудовуванню довірливих стосунків у майбутньому. Якщо у людини вийшло вийти зі співзалежних стосунків, але не вдалося пройти особисту терапію або вона була недостатньою, є високий ризик порочного кола і повторення досвіду вже з іншим партнером.

Як вийти зі співзалежних стосунків

Люди, схильні до співзалежності, бояться розставання. Це болісний процес, часто на нього у виснаженої токсичними стосунками пари не вистачає ресурсу та енергії. Але розрив стосунків – не завжди єдиний вихід. За бажання партнери можуть змінити свої стосунки, якщо вони приймуть це рішення разом і докладуть до цього зусиль.

Кожна ситуація індивідуальна, тому неможливо дати коротку універсальну схему. Але ось кілька стратегій і вправ, з яких можна почати:

Самодіагностика. Поставте собі такі запитання: Чому стосунки мене не влаштовують? Які мої потреби ігноруються? У чому цінність цих стосунків для мене? Чи збігаються наші з партнером погляди щодо розвитку наших стосунків? Чи є у мене нереалістичні уявлення про майбутнє наших стосунків? Чи готовий(а) я бути з моїм партнером, якщо він(а) не перестане відповідати моїм очікуванням? Що саме мені хочеться змінити? Яких зусиль заради цього я готовий(а) докласти?
Опрацюйте дитячі травми і розберіть стосунки з батьками. Виявіть, які процеси ви переносите в спілкування з партнером. Найкраще це робити із супроводом психолога.
Перенесіть акцент з бажання партнера на свої бажання. Запитуйте себе, що хочете саме ви.
Складіть список із того, що у вас спільного і різного з партнером. Постарайтеся навчитися поважати і приймати ваші відмінності.
Ведіть щоденник почуттів. Відстежуйте, які емоції викликають у вас ті чи інші ситуації в спілкуванні з партнером.
Сконцентруйтеся на собі, своїх інтересах і стосунках із друзями та близькими. Пошукайте нове хобі, вирушайте в подорож або займіться освітою.
Попрацюйте зі страхом самотності. Знову-таки краще це робити з психологом.
Зробіть список образ на партнера, проаналізуйте їх і постарайтеся виявити, за що ви їм вдячні, які уроки з них винесли, чого навчилися.
Поговоріть із партнером про можливість пройти парну або сімейну психотерапію.

Якщо ви хочете почати шлях виходу зі співзалежних стосунків самостійно, зверніться до літератури самодопомоги – наприклад, прочитайте книги: “Звільнення від залежності” Беррі та Дженей Вайнхолд, “Співзалежність очима системного терапевта” Наталії Манухіної, “Обійми мене міцніше. 7 діалогів для любові на все життя” Сьюзан Джонсон, “Життя в борг” Ірини Млодик.

Приготуйтеся, що процес виходу зі співзалежних стосунків – нешвидкий і непростий. Не нехтуйте допомогою. Крім психотерапії, можна звернутися за підтримкою в спеціальні безкоштовні групи.